Над безмежним океаном
Лайнер проліта,
А в салоні дід старенький
Сало упліта.
Пахне салом українським
На увесь літак.
Підбігає стюардеса
І говорить так:
— Командір наш сало любіт,
Он у нас хохол.
Просіт он кусочек сала
Принести на стол.
Настовбурчились у діда
Вуса, наче дріт.
— Він не буде їсти сала,
— Відмовляє дід.
Вертається стюардеса
Через п’ять хвилин.
— А у нас любітєль сала
Єсть єщо одін.
— А це ж хто? — старий питає.
— Наш второй пілот.
Он хохол и любіт сало.
Щирий патріот.
Дід серветкою утерся:
— Дівко чи мадам,
Він не буде їсти сала,
Повторяю вам.
Стюардеса пильно в очі
Дивиться йому.
— Як це так — не буде їсти...
Поясніть, чому.
Дід насупився сердито:
— Поясню, мадам.
Той і цей не будуть їсти
Тому, що не дам.
Українцям дав би сала,
А хохлам — не дам!

__________________
«Жирные коты» беспечно предаются радостям жизни, но уже капает горячий воск