И тут они запели:
Hе думай про секунди згорда.
Прийде час - сам второпаєш, напевно, -
Свистять вони, як кулі біля скроні,
Миті, миті, миті.
Я прошу, хоч ненадовго,
Боле мій, ти полиш мене,
Хмарою, сизою хмарою,
Ти полинь до рідного будинку,
Звідси до рідного будинку.
"Ну вот конец серии (рабочего дня)" подумал Фролов
"У коханні я - Ейнштейн!" подумал Сажко